Швейцарія подарувала світу три головні цінності – годинник, сир та шоколад. І сталося це…, не повірите, від безвиході.
В 1541 реформатор Ж. Кальвін посилив закони кантону Женева до краю, в тому числі були заборонені коштовності, не кажучи вже про яскраві кольори одягу. Таким чином, на деякий тривалий час ювеліри залишилися не долі. Але вони знайшли вихід своїм рукам, що люблять точне ретельне ремесло — вони перекваліфікувалися на годинникарів.
Буквально через 50 років, швейцарський годинник став найкращим у Європі, а численні майстри (на той момент близько 500) створили першу в світі гільдію годинникарів, які згодом роз’їхалися і по інших містах країни – від Женеви до Рейну.
Вже наприкінці 18 століття з’явився прототип сучасного годинника з автоматичним підзаводом, а трохи пізніше були створені перші хронографи, годинники з календарем, а також із зворотним відліком часу.
Наприкінці 19 – початку 20 століття удосконалення виготовлення годинників призвело до їх масового виробництва та поділу праці за сегментами: на одній мануфактурі робили механізм, на інший – сам корпус.
Наприкінці першої світової війни наручний годинник мав колосальний попит, а Швейцарія стала світовим лідером з їхнього виробництва. Причому вони вже були із автозаводом.
Іншою переломною віхою стала розробка першого у світі кварцового годинника, який отримав ім’я Beta 21.
Глибокі традиції годинного виробництва, постійний пошук нових ідей та довіра клієнтів протягом чотирьох століть – це складові, які роблять Швейцарію беззмінним лідером годинникового ринку. У Швейцарії зроблені практично всі перші години свого роду: водонепроникні, найбільші, найтонші, найменші, і, зрозуміло, найдорожчі.
Вибір швейцарських годинників надзвичайно широкий: від золотих «Breguet» за сотні тисяч доларів до доступних практично всім кварцових «Swatch» (які, до речі, з 1999 року входять до однієї групи компаній).
На сьогоднішній день у Швейцарії близько 600 годинних компаній, у яких трудяться близько 30 тис. чоловік, хоча до кризи промисловості ще в 1970-х було близько 1500 тисяч компаній, на яких працювало близько 90 тис. робітників.
Величезною перевагою швейцарських годинників є те, що, навіть не будучи золотими або інкрустованими діамантами, вони все одно є інвестицією. Їх можна продати, зробити предметом застави в ломбарді, залишити на якийсь час, поки модель не стане раритетом, і виставити на аукціоні.
Все-таки годинник повинен бути винятковою деталлю образу – стильний, дорогий, улюблений, такий з яким шкода розлучитися і який може виручити у важкий життєвий момент. Звичайно, краще швейцарських у світі поки що не знайти. І так, напевно, залишиться завжди, бо швейцарська традиція найдавніша.
За матеріалами watchonline.ru та epochtimes.com.ua